top of page

Не звіт. Історія про те, як народжується управлінська впевненість

Є момент, коли група перестає бути просто людьми, що прийшли на навчання. Це стається приблизно посеред модуля - після кількох вправ, де треба не “правильно відповісти”, а впізнати себе.

На Модулі 2 цей момент був особливо відчутним. Спершу всі говорили обережно: про кадрову політику, про команду, про професійний розвиток. А потім — наче зняли зайву броню. Розмова стала про реальність керівника: як тримати колектив, коли світ змінюється швидше, ніж встигають оновлюватися інструкції; як бути наставником і водночас не “витягувати” все на собі; як знаходити баланс інтересів, щоб не зламати ні команду, ні себе.

Ми помітили: коли тема справді актуальна, люди не просять “ще один слайд”. Вони просять інструмент. Тому практики було багато — короткі методики, вправи, техніки, які можна застосувати одразу. І після модуля учасники підтвердили це дуже простими словами: “беру в роботу”. У відповідях більшість написали, що планують використати або більшу частину, або всі інструменти. А коли попросили оцінити тренінги, то переважали 9–10 балів із 10, і дуже багато “десяток” — тих самих, які не ставлять “з ввічливості”, їх ставлять тоді, коли відчули користь.

Окремо було цікаво, які теми “вистрілили” найсильніше. Найчастіше учасники поверталися до двох ліній: привабливість педагогічної праці та керівник як наставник і баланс інтересів. Це звучить як теорія, але в групі це завжди практично: як підтримати вчителя, який виснажився; як мотивувати тих, хто “вже не хоче”; як будувати команду, а не просто закривати вакансії.

А ще ми дуже цінуємо моменти, коли учасники не лише дякують, а й підказують, що варто зробити краще. Наприклад, про темп і графік: навчання хочеться ще точніше “підганяти” під ритм керівника — щоб було насичено, але без перевантаження. Такі деталі і є ознакою зрілої взаємодії: коли люди не просто оцінюють, а допомагають будувати якість.

І, звісно, модуль породив запити на продовження. Вони звучали по-різному, але в одному тоні: дайте інструменти для живих ситуацій. Мотивація та стимулювання персоналу. Робота з невмотивованими працівниками. Тімбілдинг і корпоративна етика. Вирішення конфліктів. Освітні втрати. І окрема тема, яка пролунала дуже по-людськи — стійкість керівника, вміння зберігати внутрішній баланс у постійних змінах.

Наприкінці модуля хтось написав:

«Матеріал подано зрозуміло та цікаво, формат комфортний і насичений».

Ми читаємо такі рядки не як “комплімент”. Ми читаємо їх як маркер: група справді взяла своє — і готова йти далі.

Ментори програми: Зоя Гаркавенко, Леся Кієнко-Романюк, Любов Жарова


 
 
 

Коментарі


bottom of page