Майже рік тому Академія виступила ініціатором розроблення проєкту професійного стандарту "Інструктор з просторового орієнтування та мобільності". Це стало можливо завдяки плідній співпраці з партнерською ГО "Український міжнародний інститут сліпих". За цей час проведено десятки робочих зустрічей та неформальних консультацій, панельні дискусії, круглі столи та інтерв'ю.
До роботи долучились фахівці багатьох спеціальностей: тифлопедагоги, юристи, психологи, викладачі, соціологи, філософи, менеджери, лікарі, соціальні працівники, реабілітологи, фізіологи. Серед учасників обговорень представники громадських організацій, закладів середньої та вищої освіти, центральних органів влади та органів місцевого самоврядування. Велику частку експертів складають люди, які не з сторонніх слів розуміють проблеми людини, яка втратила зір, - представники спільнот людей з інвалідністю по зору. Така активність безумовно засвідчує непересічну значущість здобутого результату - проєкту Професійного стандарту "Інструктор з просторового орієнтування та мобільності".
Що важливо знати про нову професію? Інструктор з просторового орієнтування та мобільності - фахівцець, який має допомогти незрячій людині та її родині якомога швидко і якісно навчитись орієнтуватись в просторі. Реальна мобільність незрячої людини можлива тільки за умови, якщо вона може впевнено самостійно орієнтуватись та пересуватись у знайомому та незнайомому просторі, користуватись засобами орієнтування (тростина, звукові навігатори тощо).
Чи навчають таким компетентностям у закладах освіти? Так, звісно. Є спеціальність "тифлопедагогика", в рамках якої, студентів ознайомлюють із техниками та методиками навчання орієнтування у просторі. Але кількість таких фахівців критично недостатня, оскільки цей напрям не є самостійною професією. А тифлопедагог окрім орієнтування у просторі, має виконувати ще доволі широкий спектр навчальних дій. Не секрет, що навчання дітей (а це є ключовим напрямком діяльності тифлопедагога) і навчання дорослих мають суттєві відмінності. У навчанні осліплих людей, ці відмінності набувають неабиякого значення, особливо, коли втрата зору є наслідком участі у бойових діях, або сліпота настала у дорослому віці. Професія "інструктор з просторового орієнтування та мобільності", по-більшості, зорієнтована на клієнта - дорослу людину. Саме ця обставина виступила серйозним випробуванням для членів робочої групи при визначенні базових спеціальностей, які можуть бути грунтом для підготовки інструктора. В результати палких дискусій до переліку таких спеціальностей було запропоновано три: 01 — «Освіта/Педагогіка», 05 — «Соціальні та поведінкові науки», 23 — «Соціальна робота». На думку експертів, саме ці спеціальності дають достатню професійну базу для подальшої підготовки інструктора з просторового орієнтування та мобільності.
Діяльність інструктора з просторового орієнтування та мобільності має чітко визначені трудові функції, описані у професійному стандарті. Обговорення цього переліку із представниками організацій роботодавців унаочнило той факт, що ця діяльність може здійснюватись у рамках реабілітаційних, абілітаційних програм. А самостійною діяльністю, яка може забезпечити гідну заробітну плату, вона бути не може. Окрема дискусія розгорнулась навколо кваліфікаційних категорій. Загальна практика професійних стандартів пропонує три-чотири кваліфікаційні рівні, які передбачають відповідну траєкторію розвитку фахівця у межах професії. Втім, зазначена вище обставина (обмеження можливості здійснення діяльності), зумовила рішення про два кваліфікаційних рівні: фахівець-інструктор з просторового орієнтування та мобільності (5-6 рівень НРК) та інструктор-наставник з просторового орієнтування та мобільності (7 рівень НРК).
Публічне громадське обговорення, яке тривало з 1 лютого по 31 травня, включало в себе декілька основних способів комунікації.
На сайті Академії було опубліковано проєкт професійного стандарту із запрошенням вносити свої пропозиції та зауваження. На цей заклик надійшло декілька листів-зауважень від центральних органів виконавчої влади (Міністерство ветеранів України, Міністерство соціальної політики, Міністерство економіки) та провідних закладів вищої освіти (ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ «ХОРТИЦЬКА НАЦІОНАЛЬНА НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА АКАДЕМІЯ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ).
В розвиток публічного громадського обговорення було проведено три панельних дискусії, із запрошенням представників зацікавлених сторін: заклади освіти, громадські організації, які представляють інтереси людей з інвалідністю по зору, роботодавці, які зацікавлені в унормуванні трудової діяльності фахівців. Всього до панельних дискусій долучились більше 30 учасників, частина яких репрезентувала позиції незрячих людей. Також у процесі громадського обговорення було проведено круглий стіл на базі українського національного інформаційного агентства «Укрінформ», що дозволило долучити більше число експертів до обговорення.
Обговорення завершено. До робочої групи найдішло 19 зауважень, які було враховано при опрацюванні фінального варіанту проєкту. Наразі відбувається підготовка пакету документів для подання проєкту для реєстрації. З проєктом можна ознайомитись
Хочемо висловити нашу щиру вдячність всім експертам та небайдужим людям, які долучились до цієї складної роботи.
РАЗОМ ЦІКАВІШЕ!
Comments